Мандрівка святими місцями Прикарпаття

Одноденна мандрівка мальовничим Прикарпаттям стала винагородою для переможців олімпіад різних рівнів. Ліцеїсти та педагоги  вирушили у відомі монастирі регіону.

Перша зупинка – Скит Манявський. Ліцеїсти побували у чоловічому монастирі, осередку духовності, культури й мистецтва. Засновником та першим ігуменом монастиря був Йов Княгиницький, родом із  м. Тисмениці – один з плеяди видатних представників церкви, котрі активно займалися богослужбовою і культурно-просвітницькою діяльністю. Роки заснування Скита – 1606-1785. Архітектурний монастирський комплекс будівель становить ансамбль кам’яних і дерев’яних споруд, обгороджених високою кам’яною стіною з вежами й бійнищами – вдалий синтез гірського рельєфу і фортифікаційних забудов. Майдан монастиря має підземні  склепінчасті  пивниці, справжні лабіринти. Ченцями Скита  буди Касіян Сакович, Кирило Ставровецький, Василь Туркуч та ін. На думку вчених, саме у Скиті Манявському поховали  гетьмана Івана Виговського, оскільки він особисто просив про це за життя, і навіть убивця Маковський  погодився «відіслати тіло в маєток у Руду» і «як русина по-руськи поховали». У 30-х роках робилися спроби розшукати  могилу гетьмана (останків не виявлено). Як оригінальний експонат у Скиті залишалась надгробна плита, під якою були захоронені перші два ігумени: Йов Княжницький, Феодосій. Крім того, ще є 6 давніх ікон і 5 копій з Богородчанського іконостасу, є коругва, ризи, декілька хрестів.

Про історію виникнення монастиря та цікаві новини з життя ченців розповідав  ліцеїстам колишній  працівник ліцею, а сьогодні екскурсовод – знавець Іван Володимирович  Борковський. Після відвідин церкви, монастиря ліцеїсти вирушили на Блаженний камінь – місце молитви й очищення від скверни. Це перше житло ченців. Кажуть, що цілюще джерело Блаженного Каменя має такі ж властивості, як і води Лавру. Камінь нагадує велетенський Горган, тобто типове давнє житло ченців.

Друга зупинка – Галицький замок у м. Галич Івано-Франківської області. Археологи вважають, що спочатку  це була дерев’яна споруда, яка згодом переросла у міцний замок галицьких князів. Під час визвольної війни українського народу  (1648-1654 р.р.) твердиню тримала в облозі армія  Семена Височана, а влітку 1649 р. фортецю здобули війська Богдана Хмельницького. Після неодноразових спустошень  і руйнувань необхідно було відновлювати і ремонтувати замкові будівлі.  До наших днів  від замку кінця 16 ст. дійшли руїни мурів 5-гранної наріжної башти на рівні 2-го порядку, решта оборонної стіни  з бійнищами. На території замку збереглися численні підвальні приміщення. Нині тут ведуться реставраційні роботи.

Повертаючись додому, ми вирішили зупинитися у Гошівському монастирі. Навколо питання виникнення монастиря істотно різні версії. Якщо врахувати, що перша письмова згадка про село Гошів відноситься до 1464 р. , то монастир в урочищі «Красний Ділок», як місце поселення кількох ченців-пустельників, міг існувати раніше. У другій половині 17 ст. монастир перенесено на Ясну гору. На початку 90-х років відроджується життя в Гошівському монастирі. На пожертви віруючих були відремонтовані приміщення монастиря й церква. Іван Володимирович розказав про історію духовної святині Західної України. Потім екскурсія перемістилася до місцевого храму, де ліцеїсти і педагоги помолилися біля чудотворної ікони Гошівської Богоматері. Ліцеїсти дружно подякували Івану Володимировичу і водію Андрію Коцюбі за можливість весело і цікаво провести час. Попереду була ще чимала дорога, але у дружній компанії вона минула непомітно.

Софія Проць, учениця гр. П-23